» » Як запобігти негативним явищам посухи при вирощуванні кукурудзи

Як запобігти негативним явищам посухи при вирощуванні кукурудзи

Спостереження за погодними явищами осінньо-зимового сезону 2019-2020 рр. викликають у виробників деяку тривогу стосовно дефіциту опадів і низьких запасів вологи в ґрунті. Виникає закономірне питання – як це може позначитися на вирощуванні кукурудзи і які ризики можуть бути в подальшому.

В цьому ракурсі важливими є розуміння природи посухостійкості рослин і посилення цих властивостей агротехнічним шляхом.

Кукурудза належить до культур ефективного типу асиміляції вуглекислого газу, що зумовлює її низький коефіцієнт транспірації, тобто кількості води, витраченої на створення одиниці сухої речовини рослин (250-350 л/кг сухої маси), у той час як у озимої пшениці він становить 300-550, у ячменю ‒ 300-520.

Тому кукурудзу можна вважати культурою економного використання вологи з підвищеною посухостійкістю.

Сходи кукурудзи використовують невелику кількість вологи (7-8% від загального споживання). В період проростання використовується лише незначна частка вологи – приблизно 30-40% від маси насінини.

Для отримання рівномірних сходів достатньо 9-10 мм продуктивної вологи в ґрунтовому шарі 0-10 см, при зменшенні ресурсу до 1-6 мм існує вірогідність зниження польової схожості, в зв’язку з чим доцільно збільшити глибину посіву до вологого шару ґрунту.

Весняні запаси вологи не відіграють значної ролі у формуванні продуктивності кукурудзи. В окремі роки існує навіть негативна кореляція між припосівними запасами вологи та врожайністю зерна – r = -0,3. Вони правлять лише фоном для накопичення вологи через опади і сумарного вологозабезпечення посівів в подальшому.

Найбільші витрати води спостерігаються в період інтенсивного накопичення сухої речовини рослинами, цвітіння, запліднення і початку формування зерна.

Орієнтовно він складає близько 30 днів – від початку появи волотей у піхві верхнього листа – до молочного стану зерна. В цей період використовується 69-73% води від загального споживання, а при дозріванні – 20-22%. Атмосферні опади або полив в цей період найбільш ефективні для формування продуктивності. Оптимальні умови створюються при вологості кореневмісного шару ґрунту в межах 70-80% від повної вологоємності. Середньодобова витрата води залежить від фази розвитку рослин, погодних умов, стиглості гібридів та ін. факторів. В середньому середнє щоденне використання вологи може становити 50-75 м3/га.

Отже, кукурудза належить до культур тривалого періоду вегетації і весняні запаси вологи відіграють незначну роль у формуванні потенційної продуктивності. Найбільше значення для росту і розвитку рослин відіграє ресурс води у другу половину вегетації (липень-серпень).

Яким чином можна покращити водний режим ґрунту в посівах кукурудзи?

Посилення посухостійкості рослин може відбуватися внаслідок проведення агротехнічних заходів, спрямованих на збереження ґрунтової вологи і створення оптимальної структури посіву.

Перш за все, доцільно розмістити посіви по кращих попередниках, які найменше витрачали вологу в попередній рік (озима пшениця, ячмінь, зернобобові тощо). Це дозволить покращити водний режим на 15-25% або збільшити запаси вологи в шарі ґрунту 0-150 см на 20-35 мм порівняно з несприятливими попередниками (соняшник, сорго, цукровий буряк).

У ранньовесняний період варто мінімізувати кількість операцій з підготовки ґрунту і обмежити їх ранньовесняним боронуванням (або вирівнюванням) і передпосівною культивацією з наступною сівбою, з мінімальним розривом у часі, щоб запобігти зайвому випаровуванню з ґрунту.

Сівбу слід провести в оптимально-ранні строки, за стійкого прогрівання ґрунту до 10оС. Зазвичай такі умови складаються з другої половини квітня. Доцільно користуватись довготривалим агропрогнозом. Рання сівба дозволяє рослинам успішно використовувати весняні запаси вологи і існує вірогідність проходження критичних за водоспоживанням фаз розвитку при достатніх запасах вологи і помірному температурному режимі. Сівбу варто розпочинати із більш пізньостиглих гібридів і завершувати скоростиглими, оскільки середньостиглі і середньопізні форми використовують значно більше води, ніж скоростиглі, і сильніше реагують на її відсутність в період формування зерна. При зміщенні строків сівби від ранніх до пізніх фаза цвітіння (критичний період по вологоспоживанню) у ранньостиглих гібридів настає пізніше на 7-11 днів, у середньостиглих – на 8-12 днів, тобто відсувається з першої декади липня на другу або з другої до кінця третьої декади. Таким чином, цвітіння і надалі налив зерна проходять в більш жорстких умовах літа з мінімальною кількістю атмосферних опадів і високими температурами.

Ступінь зволоження ґрунту протягом вегетації є фактором обмеження при встановленні оптимальної густоти стояння рослин. Загущені посіви, як правило, використовують значно більше води, ніж зрідженні. У той же час зріджені посіви здатні забезпечити високу індивідуальну продуктивність рослин і виявити так звану компенсаторну функцію, тобто збільшення кількості і маси зерна з качана та утворення додаткових качанів. При виникненні ризиків посухи доцільно дотримуватися оптимальної густоти стояння рослин для кожного гібрида і орієнтуватися на нижню межу рекомендованої густоти, адже як правило рекомендується густота в розбіжності (напр. 45-50 тис./га).

Протягом вегетації доцільно підтримувати верхній шар ґрунту в розпушеному стані з метою запобігання зайвого випаровування вологи через ґрунтові капіляри. Слід провести щонайменше один міжрядний обробіток (так званий «сухий полив»), навіть за відсутності бур’янів.

Для сівби слід використовувати насіння посухостійких гібридів:

Ці гібриди відзначаються також підвищеною холодостійкістю і можуть використовуватись для ранньої сівби.

Пащенко Ю.М., доктор сільськогосподарських наук