» » Щастя — коли ти потрібний, коли твоя справа приносить користь. Інтерв’ю Віктора Борисова, голови Компанії МАЇС

Щастя — коли ти потрібний, коли твоя справа приносить користь. Інтерв’ю Віктора Борисова, голови Компанії МАЇС

Майстер

Ось вже 36 років він товаришує із самою «царицею». Але воліє не акцентувати увагу на своєму високому статусі. Перше враження: керівник Компанії «МАЇС» Віктор Борисов не любить надмірної уваги до своєї персони. Сам про себе говорить, що він – не бос, звичайна людина. Саме цей, на перший погляд звичайний українець створив з нуля потужну компанію, де поєдналися наука, селекція, виробництво. Компанію, у якої є всі елементи для того, щоб зайняти місце поруч зі світовими грандами.

Борисов завжди скромний, часом сором’язливий. Одночасно з цим – особистість надзвичайної сили волі, внутрішньої потужності, наполегливості, терпіння та життєвої енергії. Без сумніву, в ньому співіснують дві людини: перша – спокійно пливе за течією, друга – бунтар, як криголам, який долає снігові тороси непростих буднів вітчизняного бізнесу. У своєму прагненні досягти досконалості в справі створення ідеального гібрида кукурудзи, Борисов нагадує головного героя з циклу казок про малахітову скриньку. Так і кортить сказати «Майстер» замість офіційного «Голова правління Компанії «МАЇС». Одразу зауважу, що це, мабуть, одне з найскладніших інтерв’ю у моїй практиці. Перед тим, як що-небудь обговорювати, Борисов довго та уважно придивляється до людини, вивчає співрозмовника, ховаючи в очах посмішку і перевагу вченого.

 

 

Вікторе Миколайовичу, на одному з Днів поля, у 2016 році, Ви сказали, що «МАЇС» хоче стати на одну сходинку зі світовими компаніями з виробництва насіння.

Не можу підтвердити мої слова в такій редакції, але суть питання зрозуміла. Прагнення досягнути більш високого рівня є першочерговою задачею, думаю, не лише для нашого підприємства. Для цього і народжуються підприємства. У цивілізованому світі ефективний розвиток бізнесу та досягнення високих позицій можливі, якщо лідер і його команда мають об’єднавчу ідею, зрозумілий кожному гравцю команди амбіційний стратегічний план, а також правильно обрану тактику рішення щоденних покрокових завдань.

Тільки опора на конкурентні переваги наших селекційних продуктів може бути початковим мінімумом та основою для зміцнення позитивного іміджу бренда. Формування ресурсу довіри до нашого бренду ми бачимо, в першу чергу і виключно, шляхом створення достойних гібридів з оригінальною та унікальною генетикою. Такі гібриди мають забезпечувати стабільний врожай та високий економічний результат. Витримувати колосальний темп щорічного оновлення генетики ринкових селекційних продуктів з одночасним підтримуванням усіх трендів, які визначають високу якість насіння і сучасний сервіс просування товару до кінцевого споживача, – це і означає для нас бути на відповідному рівні в одному ряду з відомими учасниками ринку.

Що необхідно для втілення планів компанії в життя? Яким мусить бути керівник, чи необхідна підтримка держави?

Керівник селекційної компанії мусить бути генератором ідей та асоціювати селекцію з роботою мозку, насінництво – з матеріалізацією ідеї, насіннєвий ринок – з процесом споживання матеріалізованої ідеї. Бачити та прогнозувати концепцію розвитку селекційної фірми на 7–10 років вперед — здатність керівника, яка прямо визначає долю підприємства в цілому і кожного конкретного фахівця. Керівнику компанії важливо знати і історію селекції максимальної глибини, а також сформувати та залишити після себе максимальний ресурс для майбутніх поколінь.

Що стосується ролі керівництва країни в будь-якій допомозі нашому бізнесу, мені складно говорити. Розвиток нашого підприємства чимось нагадувало рух мінним полем. Міни розставлялися десятками контролюючих відомств та сотнями перевіряючих. Мрію про той час, коли інстинкт самозбереження не буде домінантним і цілодобово напружувати мозок – де і яка міна чекає на тебе. Хочеться без мін і мінерів.  Умовно застосовуючи біологічну термінологію, мрію та вірю, що бізнес і влада від стану паразитизму перейдуть у фазу симбіозу. Коли це відбудеться, виграють усі люди нашої країни. Такий стан бізнесу і влади характерний для громадянського суспільства. В нашій країні воно зараз народжується і такі зміни неминучі.

Відкриваючи у 2015 році суперсучасний завод, ви анонсували запуск ще двох заводів.

Що стосується планів будівництва насіннєвих заводів. Ми ввели в експлуатацію завод з найкращим технологічним обладнанням відомих європейських брендів. Вважаю важливим при цьому розуміти прості істини, що нові заводи – це важливо, але це лише допоміжний інструмент для просування до споживача носія високого врожаю. Жоден завод не може бути альтернативою сильній генетиці. Генетика, генетика і ще раз генетика! Так, поганий завод може перекреслити гарну генетику, але гарний завод ніколи не покращить погану генетику. Тому будівництво нових заводів – важлива задача для нас і ми цей напрям будемо розвивати. Але ми розуміємо, що у поєднанні компонентів генетика–завод, як кажуть, ноги ростуть з ефективних селекційних програм.

В інституті та аспірантурі я сумлінно ставився до курсу філософії і особливо бачив цінність для розуміння і практичного використання в житті та роботі діалектичних категорій. Так ось, важливо враховувати, що генетика — це суть, а завод — це інструмент оформлення суті. Суть завжди первинна і важливіша за форму. Звичайно, розумію, що краще, якщо суть та форма гармонійні, збалансовані та посилюють одна одну. Динамічний розвиток такого образного поєднання наукової та виробничої сфери є для нас найважливішою задачею на перспективу.

 Цього року компанія, яку Ви створили, святкує ювілей. Як взагалі з’явився  «МАЇС»?

У 1992 році після виходу ще в першій редакції Закону про селянське фермерське господарство, було прийняте рішення про створення приватного підприємства, яке функціонує ось вже 25-й рік. Тоді вперше з’явилася можливість почати займатися селекцією та насінництвом не у державній установі, а у приватному підприємстві. Бракувало якогось стартового капіталу і необхідних матеріальних ресурсів. Ризикували, оформлюючи банківські кредити.

Засадничою ідеєю народження Компанії «МАЇС»  було створення і виведення на ринок кращого гібрида кукурудзи. Але перший гібрид «МАЇС» офіційно зареєстрував тільки на 11-й рік своєї діяльності, а перші патенти на право власності на зареєстровані гібриди були отримані на 14-й рік роботи. Було складно, але змогли вижити. Мабуть найсильнішим компонентом у прийнятті рішень та подоланні усіх бар’єрів був ресурс ентузіазму та хоробрості.

Гібрид, про який мрієте і заради якого створили «МАЇС», він вже є чи створення ідеального гібрида ще у процесі?

Це певною мірою символ, це мета, яку досягнути неможливо. Той гібрид, до якого треба весь час йти. Це гібрид, який неможливо осягнути.

Серед існуючих гібридів ви маєте улюблений?

Я б не хотів виділяти, у нас всі гібриди кращі. Спектр продукції дуже широкий.

Передусім, гібрид — це результат колективної праці, я не претендую, аби бути в цьому процесі головним. Я працюю разом з командою. Можливо, виділю  «Сплав» – гібрид, який довше за всіх тримається на перших позиціях продажів, який найбільше знають аграрії.

А ось гібрид «Вікторія», він на честь доньки названий?

Просто подобається це визначення — перемога.

Ви назви всіх гібридів пам’ятаєте чи треба підглядати до каталогу?

Я підглядаю у список, став уже забувати. Жартую, звичайно. Всі гібриди пам’ятаю. Можливо, параметри і особливості усіх зразу не назву. Зараз стоїть завдання — скоротити кількість гібридів, залишивши оптимум, аби аграріям було легше орієнтуватися.

А як команда «МАЇС» відзначає народження нового гибрида?

Колись, коли з’явився новий гібрид, була відкрита пляшка старого французького вина. І вуаля — з’явилося ім’я «RedWine». Гібриду «RedWine» необхідна потужна кампанія з просування… Вже налагодили виробничі випробування у італійців. Вже другий рік. Гібрид реєструємо в Італії. Є всі шанси, що він буде в реєстрі. Італійці зможуть насолоджуватися не французьким, а українським червоним вином.

Оглядаючись, що можна сказати про трансформацію підприємства за 25 років? Яким бачите майбутнє «МАЇСа»?

Відчуваю постійний стан цейтноту, недостатньої швидкості прийняття важливих рішень і виконання персональних завдань. Свята не плануємо і про це навіть не думаємо. Краще свято — спонтанне, коли з’являється щось нове, важливе, цікаве і привабливе.

Радує також народження довгоочікуваних дітищ з наших селекційних програм. Такі довгоочікувані і вистраждані моменти є кращими емоційними стимулами наших буднів. Не уявляю кращого подарунка для селекціонера, ніж цифра врожаю зерна на моніторі селекційного комбайна, яка перевищує рівень врожаю високих еталонів. Тільки селекціонеру відомий цей емоційний стан, якому він присвячує своє життя, жертвуючи тим, чим звичайна людина дорожить  і перед чим схиляється.

Що вдалося зробити… Вдалося те, що маємо по факту. Створений оригінальний бізнес. Бізнес складний, бізнес не стандартний, бізнес, який має перспективу. Бізнес, який цікавий для засновників, які втілили свої ідеї. Бізнес, який важливий для всієї команди, яка має тут надійні робочі місця. Бізнес, який економічно, політично та стратегічно вигідний для держави Україна.

Вже зараз діяльність таких підприємств дозволяє економити валюту на імпорті насіння кукурудзи та одночасно її заробляти при експорті на зовнішні ринки. Підкреслю важливе. Краще заробляти валюту на експорті наукоємної продукції, а не на експорті сільськогосподарської товарної, не переробленої сировини.  Наукоємна продукція, яка експортується, одночасно з економічними перевагами ставить імідж країни на більш високий рівень в політичній площині.

В політичному та стратегічному аспекті для України важливо створювати робочі місця для фахівців інтелектуальної праці. Ми всі є свідками відтоку з України, в першу чергу,  кращих фахівців розумової праці. Вирішити цю важливу тактичну та стратегічну задачу можна через забезпечення зростання робочих місць на підприємствах, схожих на «МАЇС».

Сьогодні в нас працює шість селекціонерів високої кваліфікації. Вони могли б працювати на економіку інших держав, але працюють в Україні. Створити умови для роботи фахівців такого рівня надзвичайно не просто.

Дуже важливо знати і враховувати, що на території, де знаходяться корені наукових підприємств, спрямований основний потік реінвестицій у дослідницькі програми закордонних підприємств наукового профілю. Ми повинні розуміти, що, розвиваючи бізнес в Україні, закордонні компанії до 80% своїх доходів інвестують у фундаментальні дослідницькі проекти, які, як правило, знаходяться не на території України. Чи можуть усвідомлювати і реагувати на суть таких процесів представники влади – не знаю.

Назвіть основні досягнення за чверть століття роботи Компанії. Що ще належить зробити?

У форматі нашого бізнесу непросто говорити про щорічні результати, а тим більше про досягнення. Селекція рослин — дуже консервативна галузь прикладних наукових досліджень. Для створення кожної інбредної лінії необхідно близько 7 селекційних циклів. Для створення гібрида – ще 3–5 циклів. Я свідомо вимірюю часові рамки не роками, а циклами. Чому? Тому що до 1999 року ми за один рік робили одне самозапилення або схрещування – у літній період. Тобто один цикл відповідав одному року, і це співвідношення було 1 до 1. Починаючи з 2000 року, ми змогли змінити цю пропорцію на 1 до 2, а в окремі роки – навіть 1 до 3. Ми почали використовувати у селекційній технології інструмент зимового розсадника. До 2012 року ми робили селекційну програму в Індії. В окремі роки у цій країні нам вдавалося отримувати зимою по два цикли. Зараз ми виконуємо ці роботи в Чилі і, частково, повернулися знову до Індії. За допомогою цього інструменту селекціонери «МАЇСу» виконали вже 17 циклів. Якщо  скласти 25 селекційних циклів в Україні та 17 циклів у зимових розсадниках південних країн — це означає, що за селекційним календарем Компанії «МАЇС» на 17 років більше. Віртуально можна припустити, що в цьому році наші селекціонери виконали роботи, які могли б зробити, якщо реалізовувати їх тільки в Україні, у далекому 2034 році.

Усі ці зусилля з удосконалення та пришвидшення селекційного процесу були сконцентровані на вирішенні головної стратегічної задачі – створення власного генетичного банку самозапилених ліній кукурудзи. Сьогодні можна з упевненістю говорити, що такий банк сформований. Це золотий фонд, який є ціннішим за всі інші матеріальні активи компанії. Для мене – це найважливіше досягнення нашого бізнесу.

Якщо говорити про перспективу не тільки «МАЇСу», але й інших аналогічних підприємств, то наявність конкурентного генетичного ресурсу – стратегічна головна складова успішного майбутнього будь-якого селекційного підприємства. Упродовж останніх п’яти років ми щорічно робимо генотипування наших кращих нових ліній за найдосконалішими ДНК-маркерними технологіями у відомих лабораторіях США.

Практично вся робоча колекція вже запатентованих ліній та тих, які готуються до патентування, мають свої генетичні паспорти. Процедура патентування важлива як для захисту інтелектуальної власності від  несанкціонованого потрапляння до чужих рук, так і для формальної трансформації селекційних розробок в інтелектуальний актив підприємства на підставі процедури, правовстановлюючої юридичну реєстрацію.

Для нас зараз просто неможливо уявити розробку селекційних програм без інформації про точний родовід кожного його  компонента. Тепер ми розуміємо, яким був рівень ефективності нашої роботи, коли селекціонер працював без цих важливих інструментів. Це приблизно, як обирати краще вино з невідомої колекції за формою пляшки та етикеткою, а не за смаком після дегустації та ще й з професійним сомельє.

Бізнес, пов’язаний з селекцією та виробництвом насіння, слід вважати аграрним бізнесом чи це бізнес на межі кількох галузей? Чому вище було зазначено, що створено складний бізнес?

Тому що «МАЇС» за своєю базовою структурою – це, як кажуть, три в одному. Селекція – це наука, насінництво – це аграрне виробництво, і просування товару до кінцевого споживача – це маркетинг. Таке  поєднання різних та складних галузей під одним дахом було ключовим елементом ідеї на етапі створення підприємства. Хочу ще раз підкреслити, що «МАЇС» було засновано на ідеї створення кращого гібриду кукурудзи.

Ідея — у центрі всього того, що необхідно для її реалізації. Тобто, в концепції створення «МАЇСу» закладена ідеологічна компонента, яка за всі 25 років була і в подальшій перспективі буде стрижнем, домінантою та двигуном розвитку підприємства.

Якщо деякі підприємства народжуються на основі інвестицій вільного капіталу в готові проекти, або навпаки стартують з нуля для накопичення капіталу на всьому, на чому можна заробити, то концепція народження та розвитку нашого підприємства базувалася на роботі тільки з однією сільськогосподарською культурою — кукурудзою. Але при цьому ставилася перша і головна задача, яка передбачала максимально глибоке її  наукове опрацювання в генетичному, селекційному та технологічному аспекті.

Друга задача була продовженням та повним контролем результатів першої.  Це – виробництво насіння всіх генерацій та поколінь з переробкою на власних заводах. Насінництво – це сфера, яка вже у більшій мірі перебуває на межі науки та виробництва. Це галузь, один сегмент якої використовує наукові знання та інформацію з області селекції та генетики, а інші сегменти перетинаються з технологіями аграрного виробництва і заводської переробки.

Далі — готовий до реалізації продукт поступає на ринок. Цей етап не зовсім правильно буде назвати фінальним. Саме ця ланка дає живлення першим двом сферам. І його можна вважати найважливішою ланкою в кругообігу капіталу в нашому бізнесі. Його ефективність і збалансованість, як ми зараз вже зрозуміли, не менш складна та важлива складова, ніж перші дві сфери.

Ви себе вважаєте більше бізнесменом чи вченим? Наскільки вдається поєднувати різні сфери діяльності, ось ця ваша різноплановість допомагає чи заважає жити?

У календарі є свято – День боса. Колись близькі мені люди сказали, що це не моє свято, адже я не відповідаю критеріям. Вони зазначили: ось твій заступник – це справжній бос, а в тобі немає нічого подібного. Мабуть, все таки босом частіше народжуються, ніж стають.

У мене приємні емоційні асоціації викликає фото мого друга-фермера з Грузії, де він з посохом пасе свою отару овець і кіз на тлі неповторно красивих природних ландшафтів Кавказьких гір. Мій друг за філософською суттю ближче до усвідомлення того, ким ти є в цьому світі, приносиш добро і користь чи робиш щось протилежне. Між людиною і природою – взаєморозуміння, емоційний  спокій, єдність і потреба один в одному. Ось десь таку філософську гармонію мені хотілося б відчувати у «МАЇСі». Сподіваюсь, я відповів на Ваше питання?

Якщо чесно, до кінця не все зрозуміло. Для себе роблю висновок, що намагаєтеся заховатися за лейблом «МАЇС»…

Я усім канонами, які характерні для боса, не відповідаю. Бос — це певний спосіб життя, твердий характер, відповідна поведінка. Це публічна особа з добре поставленим голосом. Я ж не маю великих амбіцій. Мені не потрібний статус боса. Ніколи на боса не вчився, ніколи не намагався ним бути, я просто займаюся своєю справою.

 Може, думаєте іноді, а чи не повернутися у науку?

Повернутися у науку — загубити свободу. Я контролюю всі напрями Компанії, визначаю плани та стратегію розвитку. Свого часу пішов з державної установи, аби отримати свободу та займатися улюбленою справою, а не виконувати чиїсь вказівки.

Чим керуєтеся та на кого орієнтуєтеся у прийнятті рішень? Що в бізнесі головне?

Взагалі не можу уявити як в одному образі може вміститися непоєднуване — безшабашність і зваженість… Мабуть, це гримуча суміш російських та українських генів. Буває важко приборкати, а буває – неможливо здвинути. Мені часто в таких ситуаціях допомагають близькі вдома та колеги на роботі. Дякую їм. Мені подобаються рекомендації для ведення успішного бізнесу: «Сильніше давити на педаль, щоб не впасти з велосипеда» і «Пружину треба вміти і не боятися зжати до кінця, вона потім розправиться».

Чи дотримуєтеся яких-небудь принципів і правил у житті вцілому та в бізнесі зокрема?

Ось деякі, які  спливли у пам’яті моментально: «За все треба платити», «Безкоштовний сир тільки у мишоловці», «Тримати слово», «Визнавати власні помилки».

Як давно Ви в аграрній галузі? Як вийшло, що Ви потрапили у сферу насіння? Це покликання чи випадок? Якщо відмотати плівку часу назад, чи стали б займатися селекцією кукурудзи, чи обрали б інший шлях?

В четвертому класі школи ми писали перший твір на тему «Ким ти хочеш стати?». Мені тоді було 10 чи 11 років. І перша моя вчителька, Галина Федорівна, прочитала твір на випускному вечорі після закінчення 10 класу. Там було написано: «Хочу стати агрономом, як мій дядя, та виводити нові сорти». Напевно, у четвертому класі я не мав уяви про те, що фахівці, які виводять сорти, називаються селекціонерами. Хоча багато селекціонерів спочатку отримали дипломи агрономів, а вже потім стали селекціонерами.

Зовсім не стверджую, що мій вибір був визначений ще зі школи, і що ніяких випадковостей і впливів не було. Мої батьки дуже хотіли дати дітям вищу освіту. Я без особливих проблем вступив та закінчив інститут з червоним дипломом та рекомендацією для вступу в аспірантуру. Продовження навчання в аспірантурі наполегливо підтримував батько моєї дружини і вона сама.

В інституті нас лякали селекцією і не радили вступати на аспірантуру за цією спеціальністю. Вважалося, що там важко захистити кандидатську дисертацію, практично неможливо вкластися у необхідні для захисту строки. Не буду деталізувати усіх перипетій того періоду, але роботу мені довелося захищати за спеціальністю «селекція і насінництво».

Трудову кар’єру почав у лабораторії селекції. І до цього часу селекція і кукурудза зі мною нерозлучні. Дружба з королевою, або ж царицею, триває вже тридцять шостий рік.

Чи повторив би я знову пройдений шлях. Однозначно – так, сподіваючись на шлях у новій Україні з європейськими цінностями і порядками, а також є ще одна необхідна важлива умова – мені знову 33.

Добре, тоді продовжте фразу: якщо щастя не в грошах, то в чому?

Щастя — коли ти потрібний, коли твоя справа приносить користь. Хочеться, щоб справа, якою займаєшся, мала продовження у майбутньому не залежно від особистості.

Хочу створити в Компанії такі умови, аби не було ситуації: якщо людина відсутня, то робота стоїть. Сам особисто працюю над тим, аби передати частину повноважень. Але поки так не виходить: на мені дуже багато зав’язано. Відчуваю, що я ще потрібний Компанії.

Чи маєте Ви вільний час і на кого або на що його витрачаєте? Чим займатиметеся, коли Вам виповниться 70?

У вільний час планую, як правило, службові відрядження. Це поєднання приємного з корисним. А дорогою туди-там-назад і відбувається найнесподіваніше і найцікавіше. Чим займатимуся після 70? Мало берете. Хочу як академік Валентин Циков. Йому — 93, а він все ще працює…

Хочете, щоб Ваші діти-онуки продовжили вашу справу? Наскільки ідея родинного аграрного бізнесу може бути затребувана в Україні?

Вони вже продовжують. Їх теоретичний рівень вже на голову вищий мого. Практика — справа часу. Як мінімум, вони будуть здатні на всі потрібні позиції запросити гідних спеціалістів. Вони позбавлені психологічного відбитку системи радянського минулого, швидкість роботи мозкового механізму значно вища і їм буде, сподіваюсь, легше приймати правильні рішення. Думаю, що нове покоління в більшій мірі вже готове до інтеграції у європейську політекономічну систему і до просування продукції нашої торгової марки на нові насіннєві ринки.

Об’єктивну оцінку та прогноз перспектив родинних підприємств мені робити складно. Це питання до фахівців.  Вони враховують напрямок і специфіку бізнесу, масштаби підприємства, регіональні, релігійні чинники та інші змінні.

У сфері родинного бізнесу зі світової практики нам відомо багато успішних родинних підприємств, як вже з достатньо тривалою історією, так і нових, які молодші за «МАЇС». Наведу тільки два приклади родинних підприємств, які нам найбільш близькі і ми з ними співпрацюємо. Це словацька родинна компанія «Sedos», створена талановитим у всіх сенсах Міхалом Седлаком. Вона просунулася далі за всіх інших конкурентів у технологіях підготовки і посіву насіння у водорозчинних стрічках. «Sedos» та «МАЇС» – однолітки, також заснована у 1992 році. Нас зараз об’єднав  спільний інтерес до реалізації важливої ідеї нової технології у насінництві. Сподіваюся, що невдовзі ми матимемо достатньо підстав і менше ризиків обговорювати наші розробки публічно.

Другий приклад родинного господарства, яке молодше за «МАЇС», але надзвичайно цікаве і перспективне. Це американська селекційна фірма, заснована у 2015 році дуже талановитим селекціонером Едвардом Баумгартнером. Фірма називається «Генетика третього тисячоліття». Ця компанія взяла складний курс на створення не ГМО генетики кукурудзи, яка за всіма параметрами повинна бути конкурентною з ГМО аналогами. Для цього Едвард виконує селекційну роботу в надзвичайно жорстких умовах з тиску на кукурудзу хвороб та шкідників. Це умови Пуерто-Ріко. Другий рік ми співпрацюємо з цією компанією і також очікуємо на дуже перспективний результат.

Ви кандидат сільськогосподарських наук, можна як мінімум писати докторську… Самі кажете, що через багато років хотіли б у чомусь бути схожі на Цикова, але ж він — академік. Матеріалу для дисертації достатньо. Що заважає?

Наукові ступені можуть бути у певних умовах самоціллю, це коли ти робиш кар’єру вченого. Я думаю, щоб займатися науковими  дослідженнями, прагнути до якоїсь мети, не обов’язково мати наукову ступінь. Є багато прикладів, що  чим вагоміший фахівець, тим менше він переймається своїми науковими ступенями – він захоплений своєю справою, яку знає і якою хоче займатися. Для мене авторитет — мій вчитель Євген Дудка, кандидат біологічних наук, але він так і не став доктором наук. Я вважаю, що він зробив внесок у науку не менше, ніж багато професорів та академіків. Це дилема з категорії «форма і зміст». В одній ситуації важливо, що є вчена ступінь. Наприклад, коли ти викладач у виші, або коли від цього залежить  кар’єра та керівна посада. У приватному бізнесі ці атрибути менш важливі, ніж у державних установах. Більш того, у наших реаліях, навіть, якщо я захищу дисертацію, то 99% скажуть, що купив.

Скоріш за все, працюючи у Європі чи Америці, Ви були б відомою та багатою людиною. Чи отримували пропозиції роботи від міжнародних компаній? Якщо так, то чому відмовилися?

Працюючи в Україні, мені достатньо всього зазначеного. Хоча я й не вважаю себе ані великим, ані відомим, ані, тим паче, багатим. Чи зумів би я більше самореалізуватися у іншій країні – не впевнений.

В Україні ми розвивали свій бізнес, часто випереджаючи формування законодавчого поля. З багатьох питань ми стикалися з повною відсутністю не те що якоїсь правової платформи, а навіть схожих прикладів. Ми своїми кроками випереджали розробку та прийняття деяких регуляторних актів і у сфері зовнішньоекономічних відносин, і у галузі насіннєвого та сортового контролю, і в інших сферах. Не було б подібних ситуацій — мабуть, досі не було б зараз вже чинних правових норм. Це великий ризик. Ризикуючи, ми, певною мірою, стимулювали та прискорювали формування теперішньої діючої законодавчої бази в державі. Зовсім не впевнений, що це було б можливим в будь-якій іншій країні.

На роботу за межі України ніхто серйозно не запрошував. Та й думок в мене таких ніколи не виникало.

Ви часто буваєте в інших країнах світу. Що відрізняє і/або вирізняє українського представника аграрного бізнесу від колег-американців, індійців, італійців?

Одразу скажу, що мені таланило в житті на гарних людей і в Україні, і за її межами. Для мене ближче всього по розумінню і сприйняттю – італійці. Вони найбільш відкриті, щедрі та веселі. Розуміють наш гумор.

Індуси завжди викликають позитивні емоції та невимушену посмішку, вони завжди щасливі і у чомусь по-дитячому наївні. Швидко вчаться, дуже просунуті, як і українці, в ІТ-технологіях. Мені не доводилося бачити індуса, який би плакав. Вони дуже універсальні, гнучкі і не вибагливі до умов існування. Але жінок їхніх шкода: часто вони ковалі-молотобійці, будівельники-бетоноукладчики тощо.

Американці — люди слова, честі і пунктуальності. З ними приємно мати справу. Багато чому можна і треба повчитися. Це дійсно, суспільство сміливих, відданих людей, які йдуть попереду всієї планети, об’єднані символом свободи, незалежності та честі. За моїми уявленнями і менталітетом Сполучені Штати можуть бути більш високим орієнтиром для розвитку України.

Спостерігаючи за Вами останніми роками, складається враження, що у Вас відкрилося друге дихання: Ви готові гори перевернути, але вивести «МАЇС» на орбіту транснаціональних та всесвітньовідомих компаній. Що надихає і надає сил? Так чи інакше, ситуація в країні складна,  конкуренція на ринку насіння посилюється, рішення влади не завжди конструктивні…

Дякую. Ви щось перебільшуєте, провокуєте або ж діагностуєте мене на адекватність. Мій і Ваш діагнози розходяться. Те, що ми зараз можемо бачити у діяльності «МАЇСу», – це інерція. Важливо своєчасно розкрутити маховик. Далі включається мудрість, можливо.

Мудрість – це спадкова ознака, набута чи ознака старості?

Краще на цьому місці зупинитися і далі не розмірковувати.

Якщо подивитися на ряд моментів Вашої біографії: навчання, наука,  розвиток бізнесу, власний завод… Так і кортить спитати: Ви досягли кульмінації у своєму розвитку і бізнесі чи заповітна вершина ще попереду?

На один з рекламних атрибутів «МАЇСу», ми нанесли напис, змінивши відомий вислів у власній редакції. Ця гра слів відображає філософію бізнесу нашої команди: «Довершеність кукурудзи безмежна». Думаю, буде важко будь кому краще та хитріше відповісти на Ваше питання.

Розмовляв Федір СТОЛЯРЖЕВСЬКИЙ, інтерв’ю було надруковане у №2 (197) Інформаційно-аналітичного журналу “Агроперспектива”.